Відкритий урок в 5 класі на тему "У пошуках знавців казок" (урок-гра)

В понеділок, 19 листопада 2018 року, мною проведений відкритий урок в 5 класі для кущового методичного об'єднання вчителів зарубіжної літератури на тему "У пошуках знавців казок." Урок проведений у формі гри-змагання.

Презентація

Конспект

Доповідь на педагогічній раді від 9 січня 2019 року

Дискусія "Особливості оцінювання в школі"

Презентація

Відео

Поїздка в театр Марії Заньковецької

      В четвер, 18 жовтня 2018 року, учні 5-Б класу відвідали виставу "Полліанна" за твором Елеонор Портер, яку вивчають за програмою на уроках зарубіжної літератури. Учні мали можливість зустрітися з Полліанною і тітонькою Поллі, Ненсі та Тімоті, співчували дівчинці і захоплювалися її "грою в радість". Всі отримали велике задоволення від побаченого на сцені.

Тиждень зарубіжної літератури

у ЗОШ І-ІІІ ст. смт Запитів

З 8 по 12 жовтня 2018 року в школі Запитова проведено тиждень зарубіжної літератури. Протягом п’яти днів школярі демонстрували творчі здібності, ерудицію, брали активну участь у різних конкурсах та вікторинах. Під час проведення тижня учні збагатили свої знання про кращі твори зарубіжної літератури.

Мета тижня – поглибити знання школярів про зарубіжних письменників, викликати в учнів інтерес до читання, організувати пошукову та самостійну роботи учнів за визначеними темами.

Особливо активними в проведенні тижня були п’яті-шості класи, а також дев’ятикласники.

        Цікавою була зустріч з казкаркою Лесею Кічурою.

Тиждень закінчився святом поезії.

Урок зарубіжної літератури в 6 класі 

на тему 

"Байки Езопа"

Презентація

Книжка руками дітей

Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів смт Запитів

Конспект

уроку з світової літератури

на тему:

«Ф. І. Тютчев. Тонкий ліризм поезії.

Замилування весняною та осінньою природою.»

(5 клас)

 Вчитель:     ПочайМ. Т.

2012

Тема: Ф. І. Тютчев. «Весняні води», «Я знаю в праосені пору». Тонкий ліризм поезії. Замилування весняною та осінньою природою.

Мета: Зацікавити учнів творчістю Ф. І. Тютчева, показати бурхливо-радісне оновлення природи у творах поета, розкрити яскравість і силу поетичних образів, розвивати навики виразного читання, виховувати любов до природи.

Відчуття природи в нього надзвичайно тонке, живе й точне.

І. Тургенєв.

І. Організаційний момент.

Вступне слово вчителя.

Коли закінчується зима, пригріває тепле весняне сонечко і починають текти весняні струмки, нам згадуються ці рядки:

Лежать у полі ще сніги,

А води весняні шумлять –

І сонні будять береги,

Біжать, і грають, і дзвенять.

«Весняні води»,  переклад М.Рильського

Із першою травневою грозою

Люблю я час грози весною,

Коли травневий перший грім,

Немовби тішачися грою,

Гуркоче в небі голубім.

Коли приходить осіння пора, вересень на дворі, ми читаємо:

Я знаю в праосені пору,

Таку коротку і ясну.

Повітря чисте, день прозорий

І вечір зве в далечину.

Переклад Ю. Клена.

- Що ви уявляли, коли слухали ці уривки?

Так непомітно входить в наше життя гомінка поезія Тютчева. Знайомство з нею відбувається дуже рано, о тій порі, коли ми ще не звертаємо уваги на імена поетів.

Пейзажі Тютчева вражають своєю простотою, пластичністю й виразністю.

М. Некрасов влучно назвав твори поета «картинками природи».

- Що нам відомо про поета Тютчева. (підготовлене випереджуване завдання).

Показ слайдів.

http://zapytivshkola.jimdo.com/app/download/9918946497/%D0%A2%D1%8E%D1%82%D1%87%D0%B5%D0%B2%285+%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%29.ppt.pps?t=1424266207

Восени 1803 року в родині поміщика Орловської губернії Івана Миколайовича Тютчева народився син Федір. Там же, в Овстузі (маєтку батька), минуло і дитинство хлопчика. Батьки майбутнього поета були глибоко віруючими. Хоча це були люди, далекі від літератури, вони мали чудову бібліотеку. Федір відзначався слабким здоров’ям, тому в дитячих іграх участі не брав і близьких друзів, окрім брата, не мав. На відміну від свого брата Миколи, який рано почав мріяти про військову службу, Федір зовсім не уявляв своє майбутнє.

Дуже вплинув на формування юного таланту перший вихователь майбутнього поета – Микола Афанасійович Хлопов. «Дядька» (так називали колись в Росії вихователів) часто гуляв із своїм вихованцем літніми місяцями околицями Овстуга, розповідав про квіти, трави, птахів та звірів. Уже будучи літньою людиною, Федір Іванович згадував, що любив у дитинстві блукати молодим лісом і збирати духмяні нічні фіалки.

Перший вірш поета був пов'язаний із сумними подіями. Під час однієї з прогулянок Федір та його наставник знайшли мертву горлицю. Вони поховали птаха при дорозі і, розчулені цією подією, написали епітафію (надгробний вірш). Хлопчику виповнилося тоді 6 років. На жаль, цей вірш не зберігся.

У десять років для Федора був запрошений новий вихователь – Семен Єгорович Раїч – досвідчений вчитель російської словесності, знавець давньої літератури, прекрасний поет-перекладач. Під його керівництвом хлопець робив великі успіхи у навчанні. «Через три роки, - згадував Раїч, - він був уже не моїм учнем, а моїм товаришем.»

Батьки поета всіляко сприяли літературному становленню юного обдаровання. Мати ретельно зберігала усе, що написав її талановитий син, а батько запрошував у свій дім усіх відомих літераторів. Так у гості до Тютчевих потрапив великий російський поет Василь Андрійович Жуковський.

Зустріч із визнаним російським генієм мала значний вплив на юного Федора. З тієї хвилини юнак не знаходив спокою, мріяв про нову зустріч. І через рік він знову побачився з Жуковським. Тютчев понад півстоліття зберігав у пам’яті цю зустріч.

Федір Іванович Тютчев здобув блискучу домашню освіту. Він володів російською, латинською, німецькою, французькою мовами, мав глибокі знання з історії, географії, математики. Це дало йому змогу вже в 15 років вступити до Московського університету. Під час навчання Тютчев знайомиться зі студентом словесного відділення Михайлом Погодіним. Теплі, дружні стосунки, які склалися з ним, підтримував усе життя.

Друзі з інтересом читали європейську літературу, цікавилися російськими новинками. А щоб сприймати в оригіналі античних класиків, опанували грецьку та італійську мови.

У студентські роки юний поет продовжує писати вірші, відвідує літературне товариство. У 18 років разом з атестатом про закінчення університету Тютчев отримує ступінь кандидата словесних наук. Він від’їжджає на дипломатичну службу до Німеччини, а згодом – до Італії. Там, на чужині, він прожив понад двадцять років. Саме в Німеччині народився його відомий вірш «Весняна гроза». Тютчева недаремно називають співцем природи, і, звичайно, полюбив він її не у залах Мюнхена і Парижа, не в туманних сутінках Петербурга і навіть не у квітучій Москві. Краса російської природи з юних літ увійшла в серце поета саме з полів і лісів, що обступали його милий Овстуг.

Тютчев був майже однолітком О. С. Пушкіна. Але коли Пушкіна вже визнали генієм російської літератури, Тютчев був ще невідомим широкому колу читачів. Олександр Сергійович одним із перших оцінив вірші Тютчева і надрукував їх у своєму журналі в 1836 році. А перша збірка віршів поета побачила світ майже через двадцять років, коли Тютчеву виповнилося п’ятдесят.

Пригадати художні засоби.

Читання вірша «Я знаю в праосені пору».

Бесіда.

-         Визначте тему вірша. (Зображення краси осінньої природи, замилування нею).

-         Якою зображена осінь у вірші? (Поет зображує початок осені, це «золота осінь»).

-         Який настрій вірша? (Спокійний. Його викликає тиша і спокійна велич природи.)

-         Як у поезії втілюється думка про гармонійну єдність людини і природи? (Автор проводить паралель між тим, що відбувається в природі, і вчинками людини – завмирає осіння природа і закінчує свою працю людина).

-         Які художні засоби використовує автор?

Епітети: пору ясну, повітря чисте, день прозорий, марна борозна, стомлене і тихе поле.

Метафори: вечір зве в далечину, серп гуляв, повітря захоло.

Порівняння: павутиння, мов тонке волосся.

Прослуховування музики П. Чайковського із циклу «Пори року».

-         Який настрій мелодії?

Робота з репродукцією Левітана «Золота осінь».

-         Що зображено на картині?

-         Подумайте, чи є щось спільного в сприйнятті осені поетом Тютчевим, композитором Чайковським і художником Левітаном?

Висновок: Як бачимо, красу природи можна зобразити різними засобами: словами, звуками, фарбами.

Читання вірша «Весняна гроза».

-         Який настрій вірша?

-         Які думки і почуття намагався висловити автор?

-         Які звуки допомогли почути гуркіт грому?

(Робота над поняттям звукопис – у поетичній мові вживання однакових чи схожих звуків, котрі сприяють створенню потрібного образу, за своїм звучанням нагадують зображуване явище).

-         Якою постає гроза у вірші Тютчева?

-         Які художні засоби використовує автор?

Прочитати вірші українських поетів про грозу (М. Рильський «Перед грозою», Б. Грінченко «Гроза», В. Кучерук «Після грози».)

-         Як зображено грозу в цих поезіях?

Визначте настрій віршів. Порівняйте із віршем Ф. Тютчева «Весняна гроза».

Читання вірша «Весняні води».

Слухання пісні «Весняні води» на слова Тютчева.

Бесіда.

-         Чи доводилося вам спостерігати перші ознаки весни? Які саме? Що ви відчували?

-         Що ви відчули, коли слухали вірш?

-         Назвіть художні засоби вірша.

-         Знайдіть у першій строфі вірша «Весняні води» приклади звукопису. Що передають ці звуки?

Робота за картиною І.Левітана «Весна. Велика вода».

І. Левітан писав: «Картина, що це таке? Це частина природи, профільтрована через пергамент митця, а якщо цього нема, то це пуста справа.»

Читання і обговорення цитат.

«Про Тютчева не сперечаються, хто його не відчуває, тим самим доводить, що він не відчуває поезії» (І.С.Тургенєв)

«Без нього (Тютчева) не можна жити» (Л. Толстой)

«Природа є наставницею та натхненницею поета» (В. Г. Белінський)

Підсумок.

-         Про що ми говорили на сьогоднішньому уроці?

-         Я навчилася…

Вчитель: Тютчев був переконаний, що людина і природа утворюють нерозривну єдність. Тому природа в його віршах подібна людині. Вона дихає. Вночі вона спить або дрімає. Природа тріпоче від дотику холодів. В неї є своя мова. Вночі в саду говорить джерело, вітер співає страшні пісні під час бурі, весняні води дзвенять. Природа вміє і мовчати.

Вона завжди вільна і мінлива, неповторна й урочиста, викликає захоплення і поклоніння.

Д/з: підготувати виразне читання вірша (на вибір).

Написати твір-мініатюру «Музика весни».

За бажанням можна скласти вірш про весну, намалювати малюнок.

Загальноосвітня школа І – ІІІ ст. смт Запитів

Виховний захід:

«Україно, квіте любий…»

Вчитель:

Почай М. Т.

Епіграфи.

Ось вона, горда, як пісня,

Стоїть переді мною незрівняною красунею.

Дозволь подивитись на тебе, знаменита Україно…

Раміс Рискулов

Люблю, Вкраїно, я тебе, як матір син.

Ти вічно в пам’яті моїй, в житті моїм

Нестимеш пісні чарівної весно плин.

Сармен.

Вчитель. Україна здавна приваблювала до себе зарубіжних письменників. Нашій Батьківщині присвячено чимало прекрасних поетичних рядків, які зливаються у дзвінку пісню дружби. Прислухаємося ж до її величних звуків.

Звучить пісня «Родина».

1-ий ведучий. Мальовничі картини української природи, славне минуле нашого народу, його майбутнє – саме цих тем найчастіше торкались поети різних народів. Якою ж постає країна з поетичних полотен зарубіжних письменників ХХ століття?

Читець. Семибарвна, як райдуга в небесах, -

І все ж єдина.

Вікова – у горах, зелених лісах

І при долинах.

Виноградні ділянки – потонеш,

П’янять, як дурман,

Хвилі жита – не прози –

Поезії океан.

І зливаються піснею в різномовному хорі

Рев моторів із мислею лабораторій.

Щомиті дзвенить, летить у блакить,

Взимку, в жнива співа.

Тремтить в поетичному рядку натхненно,

Як на скроні – вена.

Її пісня за серце хапає –

Виростають у серця крила,

Над просторами тисячомилля

Ти летиш далеко й безкрає…

Тривога вітрів – як поглянеш,

Зливаючи хрестоматійний глянець,

На її танець.

Вві сні, наяву – потоками,

В жилах – вогонь од пісні,

І ти не можеш в неспокої

Більше устоять на місці.

Самими віками виміряна,

Розкрилена од вітровіння,

Вона – молода і вимріяна,

Сьогоднішня Україна.

2-ий ведучий. Такою побачив нашу Батьківщину молдавський поет Еміліан Буков. А для білоруса Олеся Ставера Україна – це найщиріша пісня, непогасна мрія, легендарна слава.

Читець. Твій характер і поступ – билинний,

Голос твій – ніби спів солов’я.

Україно моя, Україно,

Найщиріша ти пісне моя.

Любий простір мені тополинний

І дзеркальна Дніпра течія.

Україно моя, Україно,

Непогасна ти, мріє моя.

Славлю я твій політ соколиний

І синів, що упали в боях,

Україно моя, Україно,

Легендарна ти славо моя.

Танець з рушниками.

Ведучий. У поезії киргизького митця Раміса Рискулова Україна постає в образі чорнобривої красуні.

Читець. Ось і я на милій Україні. Вільним луком –

Брови у дівчат тутешніх,

Вітаю чорноброву Україну.

Дивлюсь на усміхнених дівчат.

З жагучою дзвінкою мрією прилинув я на Україну.

Ось вона, горда, як пісня

Стоїть переді мною незрівняною красунею.

Дозволь надивитись на тебе, знаменита Україно.

2-ий ведучий. Як лагідно і ніжно звучать ці слова. Вони – поетичне освідчення в любові до нашої землі. Цим світлим почуттям дихають і рядки росіянки Марії Комісарової.

Читець. Мов пісня, Україно, ти мені.

Із соняхами, з мальвами в вікні,

З Каховкою в розсипищах вогнів,

І мрією твоїх майбутніх днів.

Я всю тебе – до хвиль морських пройду,

До кожної билинки припаду.

І полином дихну…

А навесні

Ти вишнею постанеш у вікні,

Цвітінням рожевіючих садів,

Роздолом плес

І люстрами ставків.

Я так люблю святковий твій убір,

Стрічки твої, мов райдуг перебір,

Небес твоїх шатро, що повне зір,

І даль твоїх доріг, без меж і мір,

І яблука в довженківських садах,

І сонце в кожній краплі на гілках…

Пісня «Україно»

1-ий ведучий. Квітучий край вишневих садів, кучерявих чорнобривців, усміхнених соняшників, гордих мальв… Такою Україна залишилася в пам’яті багатьох зарубіжних поетів. Не випадково в їхніх віршах вона порівнюється з незрівняним квітом, який назавжди причаровує кожного, хто хоча б раз побачив його.

Україно, квіте любий,

Сонячная руто… -

так зворушливо звертається до нашої неньки білоруський співець Янка Купала. І, немов поетичне відлуння цих рядків, звучать слова казаха Музафара Алімбаєва:

Край Україно! Цвіте мій,

Ти вчарував мене любов’ю.

Лиш вітром з-за Дніпра повій –

І я сумую за тобою.

2-ий ведучий. Таке почуття знайоме чи не кожному письменнику, який побував на українській землі. Мабуть, саме воно надихало митців на поетичне повернення до Тарасового краю.

Читець. Ти перед поглядом моїм – зоря із хмар.

Я чулим серцем голос твій ловлю здаля.

З дитячих літ бринить в мені вогнем «Кобзар»,

Мов любий брат, Тарас зі мною розмовля.

Люблю безкраї та рясні твої лани,

Що височать дзвінкими горами зерна,

Вкраїни душу дніпрової глибини,

Котра чаїно понад бурями злина.

Ласкавим кличем повсякдень зовуть мене

Поля полтавські, що зернять пшеничну річ,

І водоспадів із Карпат биття шумне,

І мрійно-смутна українська тиха ніч.

Преславний Київ я люблю, мов рідний дім,

Люблю, Вкраїно, я тебе, як матір син.

Ти вічно в пам’яті моїй, в житті моїм

Нестимеш пісні чарівної весно плин.

1-ий ведучий. Україна – це безкраї лани Полтавщини, величні Карпати, шахти Донбасу, морське узбережжя Криму… Найрізноманітніші куточки нашої Вітчизни надихали на творчість майстрів слова. Свідчення тому поезії вірменина Аршалуйса Маркаряна «У Полтаві», башкира Максуде Сюндюкля «Донецьк», туркменки Дебори Вааранді «День в Криму», росіянина Миколи Шумакова «Запоріжжя».

2-ий ведучий. Багато прекрасних віршів присвячено золоточолому Києву. Ось яким у середині ХХ століття побачив славне місто турецький поет Назим Хікмет.

Читець. Я на порозі міста зупинився.

І зрозумів, що це ж про нього мріяв,

А ще як в очі карі подивився,

То так відразу ж й закохався в Київ.

У ньому гори й води – все священне,

І золотих пісків Дніпро насіяв,

Стоять каштани, мовби наречені,

І я відразу ж закохався у Київ.

Йому вже тисяча п’ятсот. Віками

Його точили люті буревії,

Обличчя помережане пружками,

Та я відразу ж закохався в Київ.

Над ним блакить, як у моїм Стамбулі,

І ніби рідний вітерець повіяв.

Я Київ славити у віршах буду,

Бо я відразу закохався в Київ.

Пісня «Києве мій».

Ведучий. Багато поетів щиро зізнавались у любові до нашої землі. Чорнобрива красуня, яскрава зоря, горда пісня, квітуча вишня – такою постає Україна в їхній уяві.

2-ий ведучий. Художники слова не тільки оспівували красу української землі, а й, звертаючись до її історії, прагнули осмислити долю українського народу. Одним із них був поляк Юзеф Лободовський. Своєю діяльністю і подвижницьким життям він будував мости між двома народами – польським і українським.

1-ий ведучий. Поет назвав Україну першою батьківщиною (по лінії батька його рід йде від знаменитого козацького гетьмана Григорія Лободи). До української тематики Юзеф Лободовський звертався в численних творах – збірки поезій «Кінь отамана Лободи», «Золота грамота», вірші «Пісня про Україну», «Полісся», «Т. Шевченко», поема «Похвала Україні» та інші твори. Поет свято вірив у світле майбутнє нашої землі.

Читець. Ти, Україно, листків цих сердешний біль,

листків, що універсалом бути хотіли б,

а відлітають за вітром, мов голуби білокрилі,

 колись, як щасливіші дні у твій край завітають,

прочитаєш, як в мить перед боєм,

молитву читають, і сином признаєш своїм,

як не нині – в прийдешніх днях,

поета, що ляхом був та славив тебе в піснях.

Пісня.

Ведучий. Щасливе прийдешнє українському народові пророкували й інші поети. В їхніх віршах – щирі побажання Україні. Дзвенять вони багатьма мовами світу і линуть над землею, немов білі лелеки, що несуть на своїх крилах мир і дружбу.

L’ukraine – est un beau pays (французькою).

La Ukrainia es una pais muy linda (іспанською).

Ukraine is favorite country (англійською).

Читці. Дніпро у хмаринах чаїних

До київських гір поспіша.

Безсмертна, живи, Україно,

Як пісня, як серце й душа!

*    *    *

Линь же в завтра лебедино

І співай натхненно,

Україно, Україно,

Люба наша нене!