Загальноосвітня школа І – ІІІ ступенів смт Запитів

Конспект

уроку з світової літератури

на тему:

«Ф. І. Тютчев. Тонкий ліризм поезії.

Замилування весняною та осінньою природою.»

(5 клас)

 Вчитель:     ПочайМ. Т.

2012

Тема: Ф. І. Тютчев. «Весняні води», «Я знаю в праосені пору». Тонкий ліризм поезії. Замилування весняною та осінньою природою.

Мета: Зацікавити учнів творчістю Ф. І. Тютчева, показати бурхливо-радісне оновлення природи у творах поета, розкрити яскравість і силу поетичних образів, розвивати навики виразного читання, виховувати любов до природи.

Відчуття природи в нього надзвичайно тонке, живе й точне.

І. Тургенєв.

І. Організаційний момент.

Вступне слово вчителя.

Коли закінчується зима, пригріває тепле весняне сонечко і починають текти весняні струмки, нам згадуються ці рядки:

Лежать у полі ще сніги,

А води весняні шумлять –

І сонні будять береги,

Біжать, і грають, і дзвенять.

«Весняні води»,  переклад М.Рильського

Із першою травневою грозою

Люблю я час грози весною,

Коли травневий перший грім,

Немовби тішачися грою,

Гуркоче в небі голубім.

Коли приходить осіння пора, вересень на дворі, ми читаємо:

Я знаю в праосені пору,

Таку коротку і ясну.

Повітря чисте, день прозорий

І вечір зве в далечину.

Переклад Ю. Клена.

- Що ви уявляли, коли слухали ці уривки?

Так непомітно входить в наше життя гомінка поезія Тютчева. Знайомство з нею відбувається дуже рано, о тій порі, коли ми ще не звертаємо уваги на імена поетів.

Пейзажі Тютчева вражають своєю простотою, пластичністю й виразністю.

М. Некрасов влучно назвав твори поета «картинками природи».

- Що нам відомо про поета Тютчева. (підготовлене випереджуване завдання).

Показ слайдів.

http://zapytivshkola.jimdo.com/app/download/9918946497/%D0%A2%D1%8E%D1%82%D1%87%D0%B5%D0%B2%285+%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D1%81%29.ppt.pps?t=1424266207

Восени 1803 року в родині поміщика Орловської губернії Івана Миколайовича Тютчева народився син Федір. Там же, в Овстузі (маєтку батька), минуло і дитинство хлопчика. Батьки майбутнього поета були глибоко віруючими. Хоча це були люди, далекі від літератури, вони мали чудову бібліотеку. Федір відзначався слабким здоров’ям, тому в дитячих іграх участі не брав і близьких друзів, окрім брата, не мав. На відміну від свого брата Миколи, який рано почав мріяти про військову службу, Федір зовсім не уявляв своє майбутнє.

Дуже вплинув на формування юного таланту перший вихователь майбутнього поета – Микола Афанасійович Хлопов. «Дядька» (так називали колись в Росії вихователів) часто гуляв із своїм вихованцем літніми місяцями околицями Овстуга, розповідав про квіти, трави, птахів та звірів. Уже будучи літньою людиною, Федір Іванович згадував, що любив у дитинстві блукати молодим лісом і збирати духмяні нічні фіалки.

Перший вірш поета був пов'язаний із сумними подіями. Під час однієї з прогулянок Федір та його наставник знайшли мертву горлицю. Вони поховали птаха при дорозі і, розчулені цією подією, написали епітафію (надгробний вірш). Хлопчику виповнилося тоді 6 років. На жаль, цей вірш не зберігся.

У десять років для Федора був запрошений новий вихователь – Семен Єгорович Раїч – досвідчений вчитель російської словесності, знавець давньої літератури, прекрасний поет-перекладач. Під його керівництвом хлопець робив великі успіхи у навчанні. «Через три роки, - згадував Раїч, - він був уже не моїм учнем, а моїм товаришем.»

Батьки поета всіляко сприяли літературному становленню юного обдаровання. Мати ретельно зберігала усе, що написав її талановитий син, а батько запрошував у свій дім усіх відомих літераторів. Так у гості до Тютчевих потрапив великий російський поет Василь Андрійович Жуковський.

Зустріч із визнаним російським генієм мала значний вплив на юного Федора. З тієї хвилини юнак не знаходив спокою, мріяв про нову зустріч. І через рік він знову побачився з Жуковським. Тютчев понад півстоліття зберігав у пам’яті цю зустріч.

Федір Іванович Тютчев здобув блискучу домашню освіту. Він володів російською, латинською, німецькою, французькою мовами, мав глибокі знання з історії, географії, математики. Це дало йому змогу вже в 15 років вступити до Московського університету. Під час навчання Тютчев знайомиться зі студентом словесного відділення Михайлом Погодіним. Теплі, дружні стосунки, які склалися з ним, підтримував усе життя.

Друзі з інтересом читали європейську літературу, цікавилися російськими новинками. А щоб сприймати в оригіналі античних класиків, опанували грецьку та італійську мови.

У студентські роки юний поет продовжує писати вірші, відвідує літературне товариство. У 18 років разом з атестатом про закінчення університету Тютчев отримує ступінь кандидата словесних наук. Він від’їжджає на дипломатичну службу до Німеччини, а згодом – до Італії. Там, на чужині, він прожив понад двадцять років. Саме в Німеччині народився його відомий вірш «Весняна гроза». Тютчева недаремно називають співцем природи, і, звичайно, полюбив він її не у залах Мюнхена і Парижа, не в туманних сутінках Петербурга і навіть не у квітучій Москві. Краса російської природи з юних літ увійшла в серце поета саме з полів і лісів, що обступали його милий Овстуг.

Тютчев був майже однолітком О. С. Пушкіна. Але коли Пушкіна вже визнали генієм російської літератури, Тютчев був ще невідомим широкому колу читачів. Олександр Сергійович одним із перших оцінив вірші Тютчева і надрукував їх у своєму журналі в 1836 році. А перша збірка віршів поета побачила світ майже через двадцять років, коли Тютчеву виповнилося п’ятдесят.

Пригадати художні засоби.

Читання вірша «Я знаю в праосені пору».

Бесіда.

-         Визначте тему вірша. (Зображення краси осінньої природи, замилування нею).

-         Якою зображена осінь у вірші? (Поет зображує початок осені, це «золота осінь»).

-         Який настрій вірша? (Спокійний. Його викликає тиша і спокійна велич природи.)

-         Як у поезії втілюється думка про гармонійну єдність людини і природи? (Автор проводить паралель між тим, що відбувається в природі, і вчинками людини – завмирає осіння природа і закінчує свою працю людина).

-         Які художні засоби використовує автор?

Епітети: пору ясну, повітря чисте, день прозорий, марна борозна, стомлене і тихе поле.

Метафори: вечір зве в далечину, серп гуляв, повітря захоло.

Порівняння: павутиння, мов тонке волосся.

Прослуховування музики П. Чайковського із циклу «Пори року».

-         Який настрій мелодії?

Робота з репродукцією Левітана «Золота осінь».

-         Що зображено на картині?

-         Подумайте, чи є щось спільного в сприйнятті осені поетом Тютчевим, композитором Чайковським і художником Левітаном?

Висновок: Як бачимо, красу природи можна зобразити різними засобами: словами, звуками, фарбами.

Читання вірша «Весняна гроза».

-         Який настрій вірша?

-         Які думки і почуття намагався висловити автор?

-         Які звуки допомогли почути гуркіт грому?

(Робота над поняттям звукопис – у поетичній мові вживання однакових чи схожих звуків, котрі сприяють створенню потрібного образу, за своїм звучанням нагадують зображуване явище).

-         Якою постає гроза у вірші Тютчева?

-         Які художні засоби використовує автор?

Прочитати вірші українських поетів про грозу (М. Рильський «Перед грозою», Б. Грінченко «Гроза», В. Кучерук «Після грози».)

-         Як зображено грозу в цих поезіях?

Визначте настрій віршів. Порівняйте із віршем Ф. Тютчева «Весняна гроза».

Читання вірша «Весняні води».

Слухання пісні «Весняні води» на слова Тютчева.

Бесіда.

-         Чи доводилося вам спостерігати перші ознаки весни? Які саме? Що ви відчували?

-         Що ви відчули, коли слухали вірш?

-         Назвіть художні засоби вірша.

-         Знайдіть у першій строфі вірша «Весняні води» приклади звукопису. Що передають ці звуки?

Робота за картиною І.Левітана «Весна. Велика вода».

І. Левітан писав: «Картина, що це таке? Це частина природи, профільтрована через пергамент митця, а якщо цього нема, то це пуста справа.»

Читання і обговорення цитат.

«Про Тютчева не сперечаються, хто його не відчуває, тим самим доводить, що він не відчуває поезії» (І.С.Тургенєв)

«Без нього (Тютчева) не можна жити» (Л. Толстой)

«Природа є наставницею та натхненницею поета» (В. Г. Белінський)

Підсумок.

-         Про що ми говорили на сьогоднішньому уроці?

-         Я навчилася…

Вчитель: Тютчев був переконаний, що людина і природа утворюють нерозривну єдність. Тому природа в його віршах подібна людині. Вона дихає. Вночі вона спить або дрімає. Природа тріпоче від дотику холодів. В неї є своя мова. Вночі в саду говорить джерело, вітер співає страшні пісні під час бурі, весняні води дзвенять. Природа вміє і мовчати.

Вона завжди вільна і мінлива, неповторна й урочиста, викликає захоплення і поклоніння.

Д/з: підготувати виразне читання вірша (на вибір).

Написати твір-мініатюру «Музика весни».

За бажанням можна скласти вірш про весну, намалювати малюнок.